підходи до процесу соціалізації дитини

Соціалізація особистості починається з перших років життя і закінчується періодом громадської зрілості людини, хоча, зрозуміло, повноваження, права й обов'язки, набуті нею, не говорять про те, що процес соціалізації цілком завершений: по деяких аспектах він продовжується все життя. Інші методичні матеріали на урок Психологія скачати.

При цьому процес соціалізації дитини визначено рівнем і особливостями його когнітивного розвитку [2] . У вітчизняній соціальній психології в якості особливостей соціалізації дітей розглядаються: перестроювання пізнавальної діяльності дитини, тип спілкування дитини з середовищем, особливості та зміст спілкування, активність самої дитини та ін. Як відомо, процес соціалізації здійснюється в ході спільної діяльності і спілкування. Розглянемо основні види дитячої діяльності, що обумовлюють цей процес. У дошкільному віці провідною діяльністю є сюжетно-рольова гра, в молодшому шкільному - навчальна діяльність (як було прийнято вважати слідом за Д. Б. Ельконіна).

Теоретико-методологічні засади процесу соціалізації дітей та учнівської молоді в сучасному освітньому просторі : методичні рекомендації. – Херсон:, 2013. – 48 с. Це, у свою чергу, потребує від педагогів переглянути традиційні підходи до процесу соціалізації дитини та учнівської молоді з огляду на проблеми, які пов'язані з підготовкою спеціалістів до його здійснення та обумовлені не тільки суспільними викликами сьогодення, але й протиріччями в галузі освіти: - між розвиненими професійними компетентностями педагога та все ж таки спрямуванням його професійної діяльності на «середнього» учня та недостатньо свідомого оцінювання.

Процес соціалізації досить непростий. Адже він включає в себе і таке поняття, як чинники соціалізації. В такому випадку мова йде про тих умовах і тому поведінці суспільства, яка чітко формулює в дитини певні норми і цінності. Ну і остання група факторів, які найбільшою мірою впливають на людину – це сім’я, мікросоціум, домашнє вогнище, сусідство, виховання, а також ставлення до релігії. Агенти соціалізації. Виховання і соціалізація дитини проходять під впливом так званих агентів. Хто ж це такі? Так, агенти соціалізації – це ті інститути або групи, завдяки яким дитина засвоює ті чи інші норми, цінності і правила поведінки. Окремі особистості.

Соціалізація – процес і результати засвоєння людиною історично створених соціальних норм та культурних цінностей (конструктивних та саморуйнівних), що передбачають його включення у систему суспільних відносин та самостійне відтворення цих відносин. Існують певні відмінності між соціалізацією дітей і дорослих: · соціалізація дорослих виражається головним чином у зміні їх зовнішньої поведінки, в той час як дитяча соціалізація коректує базові цінності . - Слід зазначити, що для визначення напрямів, змісту, видів діяльності та сфер спілкування особистості в освітньому соціалізуючому просторі має значення вибір підходів до процесу соціалізації дитини.

Соціалізація -процес і результати засвоєння людиною історично створених соціальних норм та культурних цінностей (конструктивних та саморуйнівних), що передбачають його включення у систему суспільних відносин та самостійне відтворення цих відносин. Освіта - це спеціально спрямована та керована частина соціалізації індивіда; цілеспрямований процес і результат виховання та навчання в інтересах особистості, створення умов для її максимально повної самореалізації. Виховання - це спеціально організований, цілеспрямований процес формування морально-духовної життєво компетентної особистості, яка успіш.

Соціалізація – це процес присвоєння, придбання соціального, тобто процес, результатом якого є включення соціального до структури особистості. Процес соціалізації дитини-дошкільника, протікає найбільш успішно при таких умовах:  сприятлива соціальна ситуація розвитку;  участь дорослих, через досягнення взаємодії процесу соціально- педагогічної діяльності ДНЗ та процесу соціалізації дитини в сім'ї;  організація повноцінної діяльності та спілкування як провідних форм розвитку і взаємодії з навколишнім світом. 7. Участь у розробці необхідної адаптації навчальних матеріалів, підходів.

Соціалізація як навчання соціальним ролям - одна з найважливіших ідей про нерозривний зв'язок процесів виховання, навчання і соціалізації, підсумком яких є “засвоєння реквізиту орієнтації для задовільного функціонування в ролі”. Серед плідних для виховання ідей соціалізації в працях соціологів потрібно, на наш погляд, зазначити також: - ідею про те, що соціалізація пов'язана з адаптивними процесами; - думку про встановлення соціальних зв'язків як про один з механізмів соціалізації; - положення про значення для успішної соціалізації формування самосвідомості й системи соціальної .

Соціалізація дітей та учнівської молоді в сучасному освітньому просторі (методичні рекомендації щодо реалізації обласної науково-методичної проблеми) Теоретико-методологічні засади процесу соціалізації дітей та учнівської молоді в сучасному освітньому просторі КОМУНАЛЬНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ХЕРСОНСЬКА АКАДЕМІЯ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ» ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ Соціалізація дітей та учнівської молоді в сучасному освітньому просторі Теоретико-методологічні засади процесу соціалізації дітей та.

З позицій такого підходу соціалізація розглядається як процес і результат входження індивіда в соціальне середовище, активного засвоєння і творчого відтворення ним соціального досвіду, соціальних ролей, норм, цінностей, необхідних для успішної життєдіяльності в певному суспільстві. Інший соціальний інститут, що має таке ж важливе значення для успішної соціалізації дитини, як і родина, це - освіта. Через освіту дитина також долучається до цінностей, які панують у даному суспільстві. Здобуваючи в процесі освіти знання, вона не тільки розвивається, але і адаптується до життя в суспільстві.

Так, на думку Н. Андрєєнкової, процес соціалізації завершується у віці 23-25 років, тобто з досягненням молодою людиною стадії зрілості. Саме цей період необхідний для стійкої інтеріорізації комплексу норм і ролей, для вироблення стійкої системи соціальних орієнтацій і установок. У залежності від віку індивіда, прихильники цього підходу виділяють три основних етапи соціалізації: 1) первинна соціалізація (дитини); 2) маргінальна (проміжна чи псевдостійка) соціалізація (підлітка) . Для маргінальної соціалізації — перетворення дитини в підлітка і підлітка в юнака. Для стійкої соціалізації — початок самостійного життя і перехід від юнацтва до зрілості. Зупинимося на викладі еволюційної теорії соціалізації. 1 стадія— дитячий період.

Процес соціалізації, таким чином, набуває автентичного характеру. Додавши до цього аналіз наслідків впливу особистості на середовище, здобуваємо можливість аналізу соціалізації з точки зору самодіяльності, само творчості людини. Таким чином, формування та розвиток особистості і її ставлення як соціальної істоти виявляють себе як фактично тотожні речі. Але тотожні як два полюси кола взаємодії, де кожен відображає іншого, спирається на іншого, містить його в собі, тобто як два полюси, які перебувають у безперервній динаміці взаємо переходу, внутрішнього потенціалу особистості та завдань і просто.