діалекти української мови реферат

Вступ або Походження української мови; Діалектна мова як частина лексики; Територіальні діалектизми української мови; Діалектизми у повісті М. М. Коцюбинського "Тіні забутих предків"; Висновки; Список використаної лутератури. Реферат оцінений викладачем вищим балом. Включене самостійне дослідження. 12 сторінок.

Реферат - Діалекти української мови скачать (80.5 kb.) Доступные файлы (1): 1.doc. Північні діалекти. Територія північних діалектів віддалена від південних умовною лінією, що йде на північ від Володимир-Волинського: Здолбунове – Житомир – Біла Церква – Корсунь-Шевченківський – Канів – Лубни і на захід від Сум до Суджі.

1. Північні діалекти. Територія північних діалектів відділена від південних умовною лінією, що йде на північ від Володимир-Волинського: Здолбунове - Житомир - Біла Церква - Корсунь-Шевченківський - Канів - Лубни і на захід від Сум до Суджі. На північ від зазначеної лінії знаходиться стокілометрова зона перехідних говірок до південно-західних і південно-східних діалектів.

Діалекти української мови, їх територіальний поділ. Діалектом (наріччям) називається сукупність специфічних мовних особливостей - фонетичних, морфологічних, синтаксичних, лексичних, що не властиві літературній мові, але характерні для усного мовлення населення, яке проживає у певній місцевості. Мовні особливості діалекту називаються діалектизмами. Діалект, або наріччя, становить найбільше об'єднання діалектизмів.

Українська діалектологія вивчає наріччя української мови. Наріччя української мови поділяються на три групи: Південно-західне наріччя, Південно-східне наріччя, та Північне наріччя. Три окремі сучасні наріччя української мови існували не завжди. За давньоруської доби на території сучасної України населення утворювало дві етнічно-мовні групи — північно-східну і південно-західну — і відповідно виділялися північно-східне і південно-західне наріччя. У протиставленні давніх північно-східного і південно.

Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі середньонаддніпрянських говірок (діалектів) південно-східного наріччя. Другим джерелом становлення літературної мови є фольклор (усні історичні твори, плачі, казки і перекази, легенди тощо). Художня література є важливим джерелом рідної мови. Зачинателем нової української літературної мови став І. Котляревський, який увів у свої твори багату, колоритну, мелодійну народну розмовну мову. Основоположником сучасної літературної мови вважаємо Т. Шевченка, який у своїй поезії відшліфував орфоепічні і граматичні норми, відкрив перспективи багатофункціонального використання літературної мови.

Говорити зі співрозмовником однією мовою — ще не гарантія стовідсоткового розуміння. Як є безліч діалектів, наприклад, англійських, так і в різних регіонах України існують свої колоритні домішки в українській або російській. Місцеві жителі звикли вживати свої слівця в повсякденній мові, чим можуть дуже здивувати приїжджого, який впевнений, що говорить з ними тією ж мовою. Харків: ампулка, сявка, чинка. Харків не має такого багатого діалекту, як, наприклад, Львів чи Одеса, але теж може здивувати непідготовленого візитера. Так, заряд з чорнилом для кулькової ручки тут називають не інакше як ампу.

Діалекти української мови. Діалект - це територіальний, професійний або соціальний варіант стандартного літературної мови. В українською мовою є 3 головних діалектних групи по територіях: південно-західна група, південно-східна група і північна група діалектів. 1. Південно-західна група. Південно-західні діалекти. 5. Емігрантські діалекти. Канадський діалект української мови - різновид української мови (деякими лінгвістами розглянута як діалект), що утворилася в середовищі перших двох хвиль української імміграції в Західну Канаду та їхніх нащадків. Канадський український був широко поширений з початку української імміграції в Канаді в 1892 році до середини 20-го століття.

Діалекти української мови. Оскільки в історичній фонології використовуються діалектні дані, варто подати стислі відомості щодо географічного розташування основних українських діалектів. Їхні структурні характеристики є предметом загальних праць із української діалектології. У цій книзі специфічні риси українських діалектів розглядаються при описі всіх звукозмін, що проходили по-різному в різних регіонах, і дещо систематичніше підсумовуються в окремому параграфі останнього розділу, де йдеться про формування діалектів (62.2). Наш короткий огляд доречно розпочати з окреслення зовнішніх меж терито.

Діалект та Діалектизм. З енциклопедії Українська мова. Подано відомості про українську мову та мовознавство.Діалекти та говори української мови. ДІАЛЕКТ (грец. διάλεκτος — наріччя, говір) — 1. Територіальний Д. — різновид нац. мови, якому властива відносна структурна близькість і який є засобом спілкування людей, об’єднаних спільністю території, а також елементів матеріальної і духовної культури, істор.-культур. традицій, самосвідомості. Д. територіальний ототожнюють з говором. Сукупність структурно близьких Д. утворює наріччя, сукупність усіх наріч — діалектну мову, що є однією з двох осн. форм (поряд з літературною мовою) існування нац. мови.

ВСТУП Українська діалектологія – це наука про українську діалектну мову, про місцеві різновиди української мови, її місцеві, територіальні діалекти. Вона вивчає закономірності живої мови в усій різноманітності її місцевих діалектів і говірок, а також географічне поширення діалектних явищ мови, окреслення певних діалектних одиниць у їх системі.

Українська мова - національна мова українського народу. Вона належить до слов'янських груп мов. Українська мова має багатовікову історію свого розвитку, тому скарбниця її виражальних засобів, пізнавально-навчальних прийомів практично невичерпна. На думку багатьох учених, українська мова за ступенем поширення перебуває у другому десятку мов, а за кількістю своїх носіїв займає друге місце серед слов'янських народів. Поняття національна мова охоплює загальнонародну українську мову - як літературну, так і діалекти, професійні і соціальні жаргони, суто розмовну лексику. Вищою формою національної мови є літературна мова.

Діалекти української мови. Українська мова, як уже відзначалося, не є абсолютно гомогенним у внутрішньому відношенні явищем, бо в процесі розвитку в часі та просторі витворилися відмінності між її місцевими різновидами — наріччями, які поділяються на діалектні групи, говори та говірки. Історію виникнення цих мовно-територіальних утворень та формування просторової варіативності і диференціації діалектної мови вивчає діалектологія. Вона покликана виявляти і їхнє співвідношення з іншими формами існування мови.